Навчально-польова практика студентів Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка

     У рамках науково-освітньої співпраці, 45 студентів хіміко-біологічного факультету Чернігівського педуніверситету розпочали комплексну польову практику ще 29 травня. Основними напрямками обрано фізичну географію (студенти І-ІІ курсу) та зоологію (студенти ІІ курсу). Як повідомив один із наукових керівників практики Федун О.М., були зроблені цікаві спостереження за видами з Червоної книги України – шуліка чорний, лелека чорний, орлан білохвіст. Також знайдені гнізда дятла великого строкатого, кропив’янок чорноголової та сірої, вівчарика-ковалика. Проведені цікаві екскурсії природними ландшафтами нацпарку через яри та балки. Все побачене викликало у студентів позитивні враження, а зібрані ними матеріали стануть основою наукових робіт та звітів студентів і викладачів.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Мезинський НПП на виставці «Харківщина: туристичні відкриття»

    2-3 червня Чернігівщина туристична була представлена загальним стендом про туристичний потенціал області та окремими мініекспозиціями, присвяченими Національному архітектурно – історичному заповіднику «Чернігів стародавній» та Мезинському національному природному парку на виставці «Харківщина: туристичні відкриття», що проводилась у презентаційно-виставковому центрі «Радмір Експохолл» в м. Харків.

    Основними темами заходу визначено активний відпочинок (водний, спортивний, кінно-спортивний, велосипедний, пішохідний, екстремальний та ін.види) та цікаві екскурсійні пропозиції.

Продовжити читання “Мезинський НПП на виставці «Харківщина: туристичні відкриття»”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Міжнародний день біологічної різноманітності

     22 травня традиційно відзначили Міжнародний день біологічної різноманітності, темою якого цьогоріч визначено «Біорізноманіття та сталий туризм». Тема обрана, у зв’язку із проголошенням Генеральною Асамблеєю ООН 2017 року Міжнародним роком сталого туризму. Відзначення дня біорізноманіття у рамках цієї теми – це ще одна нагода звернути увагу широкої спільноти на актуальні питання збереження і невиснажливого використання біорізноманіття у контексті розвитку туризму та зменшення негативного впливу туризму на біорізноманіття і довкілля.

        В рамках цього дня працівники Мезинського НПП організовано вирушили на еколого-краєзнавчий маршрут «Від історії до сьогодення» з метою інспектування стану екскурсійних обєктів, пам’яток природи, шляхів сполучення.

  Дійшли висновку, що прогулянка екологічними стежками Мезинського національного природного парку, зокрема Рихлівською дачею, без сумніву вразить більшість жителів великих асфальтованих та густозаселених міст, природничих науковців, а також простих любителів природи. Тихі мальовничі місця з типовим широколистяним лісом подалі від цивілізації, відродження Свято-Миколаївського Пустинно-Рихлівського монастиря, печери, викопані монахами у товщі лесу, повалені дерева, столітні, кремезні дуби не залишать байдужими жодного відвідувача.

   Природні оази Мезинського НПП – це ті місця, в яких можна відпочити від буденної метушні галасливого міста, подихати свіжим повітрям та замислитися про сенс буття. А ще на пам’ять про подорож зробити класні фото.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Новою екологічною стежкою запрошує пройтися Мезинський національний природний парк (Чернігівська обл.)

         27 квітня 2017 р. силами інспекторів Хотинського природоохоронного науково-дослідного відділення та рекреаційного відділу Мезинського НПП оформлена нова екологічна стежка «Дивосвіт природи краю, де ходили мамонти». Тут відвідувачі ознайомляться з природним різноманіттям деснянської заплави та історичним минулим Сіверщини; доторкнуться до древніх геологічних порід (крейда, піски прісноводного моря, водно-льодовикові відклади та лесові породи), а також скуштують запашного чаю зі зборів місцевих лікарських трав.

 

пр. фахівець з рекреації Мезинського НПП,

Наливайко Алла

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

П’ятий фотоконкурс «Вікі любить Землю»

1 травня 2017 року розпочнеться п’ятий конкурс фотографій природних пам’яток України «Вікі любить Землю», що має на меті поповнення Вікіпедії та інших інтернет-проектів Фонду Вікімедіа фотографіями природоохоронних територій світу, створення найповнішої бази фотографій пам’яток природи і об’єктів природно-заповідного фонду України, а також для привернення уваги до проблем захисту навколишнього середовища.

Продовжити читання “П’ятий фотоконкурс «Вікі любить Землю»”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗБОРУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ПРО БЕЗПЕКУ ТА ГІГІЄНУ ПРАЦІ

Темою цьогорічного Всесвітнього дня охорони праці, який відзначається 28-го квітня, буде «Удосконалення збору та використання даних про безпеку та гігієну праці». Новину про це розміщено на офіційному сайті Міжнародної організації праці. Продовжити читання “УДОСКОНАЛЕННЯ ЗБОРУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ПРО БЕЗПЕКУ ТА ГІГІЄНУ ПРАЦІ”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Дерево миру

  Днями, з метою відновлення і збереження історичної пам’яті та об’єднання людей заради спільної мети – озеленення планети і збереження мирного життя на землі, Мезинський національний природний парк долучився до Всеукраїнської акції «Посади дерево миру» приуроченої Годині Землі (25 березня). Силами інспекторів Рихлівського природоохоронного науково-дослідного відділення та фахівців наукового відділу проведено благоустрій меморіального парку І. Борщова в с. Будище, де висаджені: граб, горобина, спірея, айва японська, бруслина Форчуна, оцтові дерева. Продовжити читання “Дерево миру”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Свято зустрічі птахів

Все навколо зеленіє,

Річка ллється і шумить,

Тихо-тихо вітер віє

І з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

Коли вже весна цвіте?

Скрізь дзвенять пташки крилаті,

Сяє сонце золоте.

      Ось і дочекались ми ніжних обіймів ласкавого сонечка, п’янких пахощів оживаючої природи, радісного щебетання птахів. Саме їх, дзвінких провісників весни, вітали 23 березня учні початкових класів Деснянської ЗОШ І-ІІІ ст. на Святі зустрічі птахів. Розпочалося воно театралізованою виставою «Пташине царство», під час якої діти розповідали про птахів, читали вірші, загадки, називали весняні прикмети, впізнавали пернатих за співом та малюнками. Завершальним акордом Свята зустрічі птахів стало частування усіх учасників дійства та глядачів, згідно народних традицій, солодкою випічкою у формі жайворонків.

Продовжити читання “Свято зустрічі птахів”

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Початок весни в Мезинському НПП (відео заплави з “Пузиревої гори”)

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook

Таланти нашого краю – “Журавлиний біль Катерини Кулик” (за матеріалами районної газети “Нові горизонти”)

Катерина Федорівна Кулик із Мезина – жінка особлива, у чомусь навіть унікальна. Не маючи музичної освіти, вона складає пісенні мелодії, які народжуються на денці її творчої душі. Цей дар відкрився після трагічних подій у її житті. Та жінка не тільки самодіяльний композитор та виконавець, вона – майстриня солом’яних див: соломоплетіння та інкрустація соломкою – то світла пам’ять про її донечку

Материнське
щастя украли
У маленькому, але мальовничому Мезині, що вдень і вночі веде тиху розмову із красунею Десною, мешкає особлива жінка – Катерина Федорівна Кулик. На перший погляд, звичайна жінка-трудівниця, у чомусь схожа на інших, яка живе розміреним сільським життям, та поспілкувавшись із нею, розумієш, що вона – не така, як усі, її творча душа по-іншому, дуже чутливо і тонко, сприймає цей світ, помічає і відчуває те, що не кожному дано.
Як не боляче про це говорити, але такий переворот у душі і світогляді жінки стався після трагічних подій у її житті. Бог дав Катерині Федорівні двічі скуштувати материнського щастя, але насолодитися ним і бути щасливою як мати їй не судилося. Жінка родом із сосницької Авдіївки. Саме там сталася перша материнська втрата. Загинув син: збила машина. Змінила місце проживання, у 91-му перебралася до Мезина, повінчалися із чоловіком, ніби оберігаючи себе від усіляких нещасть. Але знову трагедія. Десна забрала їхню дванадцятирічну донечку Олександру. Біль, незагоєна материнська рана і світлий спомин про найрідніших… А ще – сльози-сльози-сльози…

«Я чую душу поезії»
І в цій пошматованій горем душі в якусь мить почали, мов молоденькі пагінчики, проростати пісні. Найдивніше те, що Катерина Федорівна зовсім не має музичної освіти, але всупереч цьому у вірші, і наших земляків, і українських поетів, самодіяльний композитор почала вдихати музику.
– Я і раніше любила читати поезії, але мелодія від прочитаного ніколи не народжувалася. Але після втрати доньки музика сама стала до мене приходити. Я не знаю нотної грамоти, я просто відчуваю душу поезії, – так пояснює жінка свій композиторський дар.
І перша мелодія, яку наспівала душа, була складена на вірш нашої землячки Валентини Михайленко «Іду між вербами». Таких пісень, народжених серцем, у Катерини Федорівни назбиралося чимало. Але їм треба було дати лад. І саме знайомство із сосницьким композитором, баяністом Володимиром Чернявським відкрило її пісням дорогу до сцени, і пісня її дзвінкоголосо розлилася рідним краєм.
– Я звернулася до Володимира Миколайовича з проханням, аби він допоміг упорядкувати моє пісенне багатство. Не відмовив, спасибі, і зараз займається обробкою моїх творів, – із вдячністю каже жінка. – 58 пісень уже на нотному стані. До друку готується книга під назвою «Наспівані мелодії». Сім її пісень можна буде відшукати і в ювілейному альманасі, в якому і проза, і поезія і який невдовзі має побачити світ.
Більше того, пісні, автором мелодій яких є Катерина Федорівна, для аматорських колективів Сосницького району стали улюбленими. Не одну пісню мезинського композитора облюбували Киріївський центр народних традицій і дозвілля та «Народний аматорський хоровий колектив ветеранів війни та праці Сосницького районного будинку культури». Зі сцени Сосницького селищного будинку культури лунала і її «Пам’ять через віки» (слова В.Гладкової з Новгорода-Сіверського).
– Нашу спільну із Володимиром Чернявським пісню «Журавлиний біль» на слова Тамари Висоцкої із села Жернівка виконував відомий і знаний в Україні народний аматорський фольклорний колектив «Криниці» Сосницького районного будинку культури, до речі, в репертуарі цього колективу не одна моя пісня. А Тамара Висоцка, маю сказати, – талановита поетеса: що не вірш – то пісня, – не шкодує теплих слів жінка на адресу землячки-поетеси.
– А що відчуваєте, коли виконують ваші пісні?
– Словами не передати. Це якесь особливе піднесення, бо ти бачиш плоди своєї праці. А коли зал аплодує стоячи, ти розумієш, що твої труди не даремні, що ти потрібен цьому світові.

І ожива
в руках солома
Є ще одна віддушина у житті Катерини Федорівни. Це соломоплетіння й інкрустація соломкою. Свого часу донька Олександра займалася цим ремеслом.
– Вона просто горіла цією справою, – каже мама, – навчалася у майстрів соломоплетіння Василя Григоровича та Інни Олександрівни Перепадь. У неї так гарно і швидко все виходило, але…
Коли не стало Олександри, мама вирішила продовжити справу доньки, бо то пам’ять про свою кровинку. Зізнається, що соломоплетіння не так легко дається, а ось інкрустація соломкою – це її. Спочатку свої вироби дарувала друзям, знайомим, а потім вирішила, що їх варто показати і широкому загалу. Отож кожного року солом’яні шедеври мезинської майстрині можна побачити на Миколаївському ярмарку. Та і не тільки на ярмарку. А на відкритому фестивалі-конкурсі «Свято народного майстра», що проходив у Новгороді-Сіверському, її роботи зайняли друге місце у номінації «Вироби із соломки». Їх можна побачити на сайті Мезинського національного природного парку.

Слова,
що гріють серце
Як людина творча Катерина Федорівна є активним членом клубу «Первоцвіти Коропщини». Вона – лауреат літературно-мистецької премії імені Василя Нікітіна у номінації «Театрально- музичне мистецтво».
Та і взагалі, культурно-мистецьке життя сільської жінки дуже насичене різними подіями. Із задоволенням бере участь у різноманітних заходах. Словом, там, де витає дух творчості і мистецтва, – там і Катерина Федорівна. За свою творчість має талановита жінка ряд нагород різного рівня. У неї їх – ціла колекція, акуратно підшиті, складені по роках. Серед них, зокрема, – Почесна грамота обласної ради із нагрудним знаком, яку вручили жінці в столичному Палаці Спорту за активну участь у роботі Чернігівського земляцтва. Є і грамота єпископа Чернігівського та Ніжинського «на знак благословення за щиру працю на користь святої церкви та утвердження духовності в Чернігівській області». Про всі нагороди вести мову не будемо, їх багато. Головне інше, для жінки ці нагороди – то своєрідна оцінка її роботи, яка дає Катерині Федорівні усвідомлення того, що все, що вона робить, потрібне людям.
Є ще одна цікава річ у сімейній бібліотеці Куликів – це книга відгуків. У ній залишають свої враження всі, хто побував у гостях Катерини Федорівни. Були і журналісти різних видань, було і телебачення, були творчі люди, і наші земляки, і навіть німці…. Читаю писані від руки рядки – у них щирі слова, які гріють душу, поранену, згорьовану, але таку творчу, щиру, чутливу і сонячну.
Коли Валентина Михайленко дізналася, що я готую матеріал про Катерину Федорівну, то теж дуже захотіла сказати кілька слів про свою подругу.
– Катя надзвичайно світла й тепла людина. Який біль не пропікав би її серце, якщо тобі важко, вона залишить усе й поспішить на поміч…

Людмила ВЛАСКО

ноти пісень, де музика Кулик К.Ф.

Поділитися в соціальних мережах

Share to Facebook