Події Північної війни в окрузі Мезина

     У жовтні 1708 р. театр бойових дій Північної війни змістився до р. Десна. Після переходу Івана Мазепи на бік Карла ХІІ шведські війська намагалися форсувати Десну біля с. Комані та с. Гнатовки, проте активні дії російських військ на лівому березі не дали їм зробити це.
     31 жовтня шведські та козацькі війська вирушили до с. Мезин, де вирішено було спробувати переправитися знову. Шведи почали готуватися до форсування Десни. Для забезпечення успіху операції  на височині (Сірівській горі) над місцем переправи було створено артилерійські позиції та встановлено гармати, що тримали під обстрілом лівий берег, де облаштували позиції російські війська.
     1 листопада річку покрила крига, що ускладнило процес підготовки до переправи. Шведські частини, що повинні були першими форсувати річку, розмістилися зразу під Сірівською горою й на вузькій прибережній смузі збудували плоти.
     2 листопада Карл ХІІ звелів розпочати переправу. Спочатку були натягнуті мотузки між берегами річки, що дозволило плотам курсувати як паром, переправляючи по 15–20 солдатів.  До вечора було переправлено 600 осіб. Уночі російські війська спробували вибити шведів із захопленого плацдарму, проте рішучі дії шведського загону при підтримці артилерії з правого боку Десни залишили плацдарм за шведами.
     Наступного дня, 3 листопада, шведи спорудили понтонні мости, що дало змогу масово переправляти війська на лівий берег. Біля с. Мезин було наведено два мости (один будували шведи, а другий козаки Мазепи), ще один міст було наведено нижче по течії Десни, південніше с. Псарівка (сучасне с. Деснянське).
     4–5 листопада майже все шведське військо переправилося на лівий берег.
     На екологічній стежці «Дивосвіт природи краю, де ходили мамонти» одним з улюблених об’єктів екскурсантів є «Дуб Мазепи» , вік якого понад 300 років. Під цим деревом у листопаді 1708 р., за переказами місцевих жителів, була нарада Карла ХІІ та гетьмана Івана Мазепи, на якій вирішували питання стосовно обрання місця переправи військ через Десну. Дуб знаходиться на схилі Сірівської (Мазепиної) гори (с. Мезин), де Карл ХІІ створив вдалу артилерійську позицію – «шведські редути», розмістивши тут у три ряди 28 гармат: їх вогонь по російських позиціях на протилежному рівнинному березі був настільки щільним, що «только в один человек с нуждою за оным бруствером укрыться могли, а в четыре человека стать было не возможно от неприятельской стрельбы».
     Зараз на Сірівській горі створено зручний оглядовий майданчик Мезинського НПП, з якого відкривається чудовий краєвид переправи.

Наталія Сіра, директор Мезинського науково-дослідного
археологічного музею імені В.Є. Куриленка

Хвойна красуня, яка роздягається восени

     Ми звикли вважати, що хвойні дерева завжди вічнозелені, але і серед них є винятки. Наприклад, модрина європейська – хвойна красуня України, яка з настанням осені жовтіє і скидає свої голочки. А робить вона це для того, щоб зменшити випаровування вологи в холодний період. Адже коли взимку ґрунт промерзає, дерево не в змозі отримати достатню кількість вологи.
     А ще:
     • навесні модрина пробуджується рано, покриваючись вже в березні пучками нових плоских голочок, хвоя в неї м’яка і не колюча;
     • на відміну від сосни звичайної яка росте протягом доби, модрина європейська росте тільки в день, тому що дуже залежить від сонця;
     • незважаючи на те, що модрина дуже поширене дерево на планеті, її не так просто використовувати в будівництві. Оскільки в просохле дерево майже не можливо вбити цвях, як і дістати його. Найбільше модрина піддається обробітці ще в непросушеному стані;
     • з неї можна одержувати каніфоль, ефірне масло, оцет, фарби, кормові дріжджі, дубильні екстракти. Також якщо у вас є смола модрини, то вона може замінити вам зубну пасту та щітку;
     • цінна деревина цієї породи має цілий ряд унікальних властивостей, наприклад, надзвичайну міцність і довговічність. Недаремно її називають хвойним дубом.
     Побачити модрину європейську можна і у мальовничому куточку Чернігівщини – на території Мезинського НПП. Зараз вона виглядає як красуня, яка вдягла жовту сукню, напевно, на побачення з зимою.

Людмила Науменко, провідний
фахівець з екологічної освіти