Мезинський національний природний парк

Здавна ознакою охайності, працьовитості кожної господині вважалися прибрана хата й чистий рушник напохваті.
Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення. Так, при зведенні хати руш¬никами застелялись підвалини, хлібом-сіллю на руш¬нику освячувався початок жнив, на рушниках опускалась домовина з небіжчиком, рушниками скріплювали купівлю-продаж. Вишивати рушники, сорочки матері навчали дочок змалечку.
Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше обличчям оселі, відтак і господині. Ніщо, здається, так предметно і наочно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою, охайність і працьовитість, ніж вимережені рукотворні рушники.
Рушники, оздоблені рослинним орнаментом, мають дуже стабільну композицію. Це неодмінно «дерево життя» – букет або велика гілка квітів у «вазоні» та мотив гнучкої гілки, що виростає з обох боків «дерева», виконані червоною заполоччю.
Один з найдавніших українських орнаментів – дерево життя нагадує вазон у горщику. Квітка, верхня частина дерева, – то сфера богів, середня – людини і всього сущого, а нижче, коріння, – першооснова і початок світу. Як правило, рушник з деревом вазоном має низ і берег.
На багатьох вишивках серед квітів обов’язково зображуються і птахи: соловей, зозуля, півень, голуб, а також фантастичні птахи, тобто йдеться про райських птахів, оскільки рай – це сфера богів. І соняшники, і волошки, і маки, і кетяги винограду – все вишивалося на рушниках. Дівочу вроду і чистоту символізувала калина, а якщо калина була вишита поряд з дубом, то вона символізувала поєднання сили і краси людської.
Як бачимо, символи на українських вишиванках не є випадковими. У них втілена народна філософія, світосприймання, розуміння важливих проблем, пов’язаних з усім довгим життєвим шляхом, діяльністю людини від її народження і до смерті.
Геометричні орнаменти, як відомо, притаманні всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрестики. У кожний з цих символів наші предки вкладали глибокий зміст.
Прочитаємо зміст окремих символічних знаків, вишитих на рушниках, сорочках чи інших виробах. Наприклад, тачковий (або ламаний) хрест. Цей символ означав рух сонця. Символом сонця були також чотирикутнички або кружечки з «вусиками», що означали проміння. Ламана лінія із закрутами (ніби хвиляста) символізувала нескінченність, вічність. Прикраси з цими символами були знайдені в розкопках неоліту.
Рушники мали крайчики («вужики» або «кривульки»). Це знаки води, а де вода – там життя. Рушники з орнаментом називали сонячними.
Квадратики на вишиванках можуть означати також поле, а «кривульки» – насіння. Отже, тема землеробства знаходила відображення у вишивках у різні часи.
Як відомо, в основу рослинного орнаменту покладено прагнення народу перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «барвінок», «дубове листя». Деякі з них і нині відображають стародавні символічні уявлення народу. Так, мотив «барвінку» є символом невмирущості.
До рослинних орнаментальних мотивів належать також «сосонки», «хвощ» та «перерви». Відомий узор «рожі» – це перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця та сонячних промені. Ніжно й ласкаво називали майстрині різні техніки виконання узорів: «барвінок», «хмелик», «баранячі ріжки», «кучерики», «кудрявці», «зозулька», «гребінчики» та ін.
Відомі ще такі шви, як стебнівка, верхоплут, вирізування, мережка та ін.
Однією з характерних особливостей української народної вишивки є поєднання різноманітних технік (деколи одночасно по 5-12).
Орнаменти, створені поколіннями українських вишивальниць, їхні оригінальні назви свідчать про поетичну думку народу, його спостережливість, кмітливість, а також про прагнення зберегти красу й примножити її.
На початку XX ст. названі вище техніки починає витісняти шов хрестик. Вишивка хрестиком, безумовно, є менш складною технікою, адже узори, виконані хрестиком, нерідко виглядають не так витончено, ніж, наприклад, зволіканням або низзю. Проте окремі вишивальниці досягають у техніці хрестик значної майстерності.
Для Чернігівщини характерні білі вишивки. Щоб підсилити загальну виразність, у вишивці здебільшого використовують шви двох чи більше типів. Наприклад, в одній композиції поєднуються шви прозорі (викол, вирізування, мережка) із щільним настилом або іншим видом гладі.
Для фарбування ниток використовували найрізноманітніші природні матеріали: коріння, листя, кору дерев, плоди і квіти. Було в цій справі чимало секретів: для кожного природного барвника був свій час збирання, строк зберігання, дозування й спеціальна технологія приготування.
При цьому враховувалися фази місяця, день і навіть конкретна година. Наприклад, удосвіта на Луки (5 травня) збирали материнку і мокрину, з яких готували червону фарбу.
Особливу історію має червона фарба. її діставали із сокоживної комахи – кошенілі, що збиралася на суницях (під листочками).
Зрозуміло, що добування природних фарб було професійною таємницею, яка передавалась у родинах від покоління до покоління. Як відомо, у 70-х роках минулого століття були винайдені анілінові барвники, що призвело до зменшення використання природних фарб, а згодом – до занепаду і навіть забування рецептів приготування їх.
Як бачимо, багато знань, тяжкої праці й наполегливості потрібно було українським вишивальницям, щоб виготовити нитки потрібних кольорів, котрі могли б передати найдивовижніші творчі задуми, задовольнити найвибагливіші смаки.

Наталія Сіра, директор Мезинського
науково-дослідного музею імені В.Є. Куриленка

Біорізноманіття – різноманітність життя на Землі в усіх його проявах. Це основа життя і його збереження є необхідним для існування природи і людини. Насьогодні скорочення біорізноманіття стрімко зростає. Зникають ліси, болота, річки. Вимирають тварини і рослини. Знищення природного середовища призводить до екологічної кризи, наслідки якої відомі під назвою «рідкісні види» та Червона книга.
Чому збереження біорізноманіття є однією з найважливіших екологічних цілей на планеті, що можна зробити для його збереження та яку роль у збереженні біорізноманіття відіграє Мезинський національний природний парк дізналися учні Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді під час онлайн-зустрічі з фахівцями нацпарку.
Ця зустріч, приурочена до Міжнародного дня збереження біорізноманіття, – чудова можливість акцентувати увагу на необхідності збереження та відновлення навколишнього середовища, а також усвідомлення своєї відповідальності та причетності до вирішення даної проблеми, адже долучитися до збереження природи може кожен з нас.