На захист плазунів та земноводних

                       Розвиток нинішньої технохімічної цивілізації
                       привів нас до логічного кінця – багатьом видам
                       рослин і тварин загрожує знищення, смерть у
                       глобальному значенні. Людина, котра мило-любо,
                       по-господарськи освоює нові території,
                       потихеньку руйнує екосистеми. Та прегарна і
                       премудра людина, «цар природи», повинна пам’ятати,
                       що втрачені види ніколи і ніякими способами
                       неможливо відтворити штучно.
                                                                                      Оксана Шляхта

11 видів плазунів з 21, що мешкають на території України, а також 8 видів земноводних з 20 вже занесено до Червоної книги України. На жаль, цим істотам найбільше не щастило. Вони, ніби прокажені серед тваринного царства. Ніякі інші тварини не удостоїлися «честі» бути героями стількох повір’їв та небилиць, як плазуни та земноводні.
Зробимо невеличку екскурсію в історію Землі. Дуже давно, приблизно 300 – 350 мільйонів років тому, в кінці Кам’яновугільного періоду хребетні тварини почали освоювати сушу. І першими мешканцями суші були земноводні – далекі предки сучасних жаб та тритонів. Тепер перенесемось на 80 мільйонів років вперед. Кінець Тріасу та Юрський період називають «ерою динозаврів» – древніх ящерів. Саме вони – предки сучасних ящірок та змій, правили океаном, сушею та небом. І якби не якась всепланетна катастрофа, котра знищила майже 90 % видів тварин та рослин на земній кулі, людина може б і не з’явилася. Вона просто не витримала б конкуренції з високоспеціалізованими хижаками, якими були динозаври. Але все склалося сприятливо для неї і почалося «підкорення природи». Протягом всієї історії людина ставилася до плазунів та земноводних вороже, не дивлячись на те, що вони є нашими далекими предками. Тут змішувалося все: і страх, і бридливість, і ненависть, і нерозуміння… Але давайте позбудемося забобонів і по іншому глянемо на цих створінь. Зрозуміємо, що вони мають таке ж саме право на життя, як і ми.
Почнемо із земноводних. Їх ще називають амфібіями, тобто ті що живуть в двох середовищах. І справді, хоч це вже наземні тварини, але не втратили тісного зв’язку з водою. Личинки жаб, всім відомі пуголовки, живуть у воді. Дорослі особини теж не можуть довго прожити у сухому середовищі. Кожної весни жаби мігрують до водойм щоб відкласти ікру. З неї народжуються пуголовки, які пройшовши ряд перетворень, стають дорослими. Але не всім так щастить. Велика кількість ікри гине від несприятливих погодних умов, поїдається різними тваринами. Пуголовкам не легше. Підраховано, що до дорослості доживає лише одна жаба з п’ятдесяти. А тут ще й людина, для якої жаби не становлять ніякої небезпеки, а навпаки корисні, знищує їх у великій кількості і незрозуміло чому. Жаби знищують безліч шкідливих комах та слимаків, рятуючи наші сади, городи та ліси від їх «ординської навали».
Кажуть від ропух бувають бородавки. Ніколи не вірте цьому! Бородавки – це вірусне захворювання і ніякого відношення до земноводних не має. До того ж шкіра жаб майже стерильна. Слиз, яким вона вкрита виявляє бактерицидні здібності. Згадайте, як колись бабусі кидали жаб в жбан з молоком, щоб воно не скисло. Слиз, який виділяють ропухи з своїх завушних залоз містить отруйну речовину буфотеїн, яка має неприємний запах та гіркий, огидний смак і є єдиним захистом від дрібних хижаків. В тропічних деревних жаб слиз настільки отруйний, що місцеві мисливці змащують ним свої стріли.
Тепер перейдемо до плазунів або рептилій. Існують легенди, як змії переслідували людину. І хіба в таке можна повірити?! Вужі розвивають швидкість 1,5 м/с, гадюки дещо повільніші, навіть гримучі змії рухаються зі швидкістю не більше 3 м/с. Людина розганяється до 10 м/с, тобто швидким кроком обжене всіх змій (лише мамби та стріла-змія можуть позмагатися з людиною, але вони у нас не водяться).
В нашій країні водяться лише гадюки отруйні, та й то їхня отрута не є сильною. Не дивлячись на все це, знищується велика кількість зовсім не отруйних змій: вужів, мідянок, полозів. Природне середовище діє як цілісний організм і знищення одного виду призведе до не передбачуваних наслідків. Від укусів степової гадюки смертельних випадків не зареєстровано. Щодо звичайної гадюки, яка поширена в нашій місцевості, то її отрута дещо сильніша і смертність від укусу 6 – 8 %. В основному смертельні випадки відмічають серед дітей та людей похилого віку. Все залежить від багатьох причин. Але пам’ятайте: ЗМІЇ НІКОЛИ (підкреслюю, НІКОЛИ!) ПЕРШІ НА ЛЮДИНУ НЕ НАПАДАЮТЬ. Перш за все гадюки намагаються втекти. Якщо це не допомогло, то приймають загрозливу позу, голосно шиплять та роблять несправжні випади. А якщо і це не діє, то треба захищати своє життя будь-якими засобами. До речі, гадюка впорскує отруту лише в половині випадків.
На верхній щелепі змії мають два отруйні зуби та декілька замісників. Отруйна залоза – це видозмінена слинна залоза. Отже, отрута змій – це їх слина! Слинні залози є і в людини. Вони виробляють слину, яка змочує їжу, полегшуючи ковтання та починає перетравлювати її. Те саме і в гадюки: отрута потрібна для перетравлюванні їжі. Змії, до того ж, не жують здобич, а заковтують цілою.
Як же кусають гадюки? При укусі здобичі чи при самозахисті гадюка своїми зубами пробиває шкіру і впорскує отруту. Отрута гадюк має яскраво виражену гемолітичну дію, тобто призводить до руйнування тканин та крові, на відміну від нейротоксичної отрути гримучих змій, яка уражає нервову систему.
Все ж для дорослої людини отрута гадюки малотоксична, все залежить від місця укусу, стану потерпілого та багатьох інших факторів. Найнебезпечнішими є укуси в голову, шию, при жаркій погоді. Швидкому поширенню отрути по організму сприяє виснаження, втома та алкоголь.
Інколи радять вище укушеного місця накладати джгут або тугу пов’язку. Ніколи не робіть цього! Поширення отрути таким чином все одно не зупинити (до того ж отрута гадюк виявляє місцеву дію), а ось порушити кровопостачання можливо. Після зняття джгута кров з отрутою, яка накопичилася, потужним потоком хлине в тіло і може трапитися так званий «турнікетний шок». Просто треба знерухомити укушену кінцівку, давати потерпілому багато пити (весь тягар по виведенню отрути з організму лягає на нирки). Саму ранку придавлюють, щоб видавити з неї кров з найбільшою концентрацією отрути і в лікарню. Ніякого самолікування!
Не дивлячись на те, що отрута гадюки може вбивати і досить великих тварин та представляє небезпеку для людини, в неї самої багато ворогів: денні хижі птахи, їжаки, але найнебезпечнішим ворогом є людина. Пряме винищення або видозміна місць існування призводить до сумних наслідків… Проте в природі не буває нічого зайвого, змії є нещадними винищувачами мишоподібних гризунів, причому вони можуть дістати свою жертву в таких місцях, де інші хижаки не пролізуть. Також їх отрута застосовується в медицині.
Зараз на дворі XXI століття, ера розуму, тому давайте подивимося на цих істот по іншому, не з позиції «корисний-шкідливий», а як на унікальних витворів Природи. Згадаймо слова з Проекту Декларації Землі: «Земля – наш Дім і дім усіх живих істот». То ж давайте жити разом в мирі та злагоді.
                                                                    Назар Назаров, молодший
                                                                    науковий співробітник

Залишити відповідь