Давайте розвивати туризм

Пригріває сонечко, забриніли струмки. Знову прийшла весна. Вона несе із собою і нові подорожі, враження, спогади.

Хочу поділитися почутим і побаченим на курсах з сільського зеленого туризму, що проходили 1-12 квітня в м. Київ за підтримки  Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Трохи про Спілку. Створена вона у 1996 р. і є всеукраїнською громадською організацією. Основними її завданнями є популяризація сільського зеленого туризму, як виду відпочинку; сприяння розвитку сільської інфраструктури; виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання українського народу; сприяти підвищенню зайнятості сільського населення.

Наразі Спілка налічує 20 обласних, 47 районних, 70 сільських відділень та осередків, які об`єднують 956 власників садиб та 42 юридичних осіб.

Українське село – воно красиве, тепле, тихе і гостинне, розповідає про цікаві маршрути, культуру, традиції та ремесла на селі, запрошує на рибалку, збір грибів і ягід, представляє гостинних господарів.

З кожним роком відпочинок у селі набуває поширення і серед сільського населення, яке надає послуги гостинності, і серед міських жителів, які залюбки користуються такою гостинністю. Загалом майже кожен з нас має досвід приймання гостей. Тож і нам час подумати про сільський зелений туризм – організацію відпочинку у селі.

Знавці стверджують, що нині в світі відбувається стрімкий перехід від однієї моделі відпочинку до іншої. Від SSS (Sea – Sun – Sand: Море – Сонце – Пісок) до LLL (Lore – Landscape – Leisure: Знання – Ландшафт – Дозвілля). Тобто до так званого зеленого туризму. Городяни, втомившись від міської метушні, загазованого повітря тощо, готові платити за принади простого селянського життя. Для сільських мешканців зелений туризм – це і додатковий заробіток, і можливість застосування своїх організаторських і творчих здібностей. Головною фігурою при цьому залишається сільський господар та його родина. Користь і сільській громаді, адже збільшення потоку туристів стимулює розвиток підприємництва, розбудову інфраструктури села, відродження та збереження культурної спадщини.

Цікаво, що, наприклад, у Польщі надання послуг сільського туризму, за законом, не є підприємницькою діяльністю, тобто прибутки селянських господарств за такі послуги не обкладаються податком на додану вартість. Законодавство передбачає також звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від надання таких послуг, якщо, зокрема, туристам здається не більше п’яти кімнат.

Важливою функцією сільського туризму є збереження та розвиток культурно-історичної спадщини, народних промислів, охорона природи, тому Мезинський НПП, як осередок екологічного, культурно-пізнавального відпочинку, підтримує ідею розвитку агросадиб на території району і навіть планує проведення семінару з даного питання для зацікавлених у цій справі.

Люди, які наважуються приймати туристів у себе на обійсті – це ентузіасти. Проте далеко не всі сільські мешканці, які мають, так би мовити, матеріальну базу для надання послуг «зеленим» туристам, готові до цього морально. Дехто воліє сидіти без роботи і без грошей, ніж «когось там обслуговувати»… Сприяти зміні цієї психології могла б розумна державна політика, зокрема створення певної заохочувальної системи, але державі зараз не до цього.

Що виходить у тих, хто хоче і вміє працювати у цьому напрямку, на власні очі можна побачити (для прикладу) на «Соколиному хуторі», який включає кілька садиб для проживання, оздоблених за українськими традиціями, етнографічний музей, стайню, кузню, козацький тир, козацьку лазню тощо. Проте головна «родзинка», якщо можна так сказати, «Соколиного хутора» – це його господар. Микола Череп – отаман Ічнянської козачої січі, член спілки краєзнавців України і просто неординарна і захоплена особистість. Господарювати панові Миколі допомагає його родина, найманих працівників у агросадибі немає.

Отже, туризм – міжсекторальний вид діяльності, що задіює сільське господарство, рибну ловлю, виробництво, історичний, природний та рекреаційний аспекти, різні матеріальні ресурси громад, транспорт та іншу інфраструктуру. Всі ці елементи розвинені та взаємопов’язані, і служать на користь туризму та громади. Маючи на території Коропського району багатющий природний та історико-культурний потенціал можна з упевненістю сказати, що до нас їхатимуть люди.

Маємо надію, що в недалекому майбутньому сільський зелений туризм стане візитівкою і нашого району.

 

Наливайко А.,

провідний фахівець з рекреації Мезинського НПП

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook

Напишіть відгук