«І НА НАШОМУ БОЛОТІ БУДЕ СВЯТО…»

        Цими словами любила розпочинати інтерв’ю про водно-болотні угіддя, відомий болотознавець і природоохоронник, доктор наук, професор Тетяна Леонідівна Андрієнко-Малюк, яка нажаль, нещодавно пішла з життя. На цей день якраз припадає сорокодення її пам’яті. Тетяна Леонідівна була фундатором реалізації Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, в Україні. Також нею була створена на Чернігівщині наукова ботанічна і природоохоронна школа учнів-послідовників, вона була автором багатьох наукових видань про фіторізноманіття та природно-заповідну мережу Чернігівщини і шановною гостею у Мезинському національному природному парку і одним з його наукових засновників.

      Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (Рамсарська конвенція) була підписана 2 лютого 1971 року в місті Рамсар, що в Ірані. Україна поновила своє членство в Конвенції у 1996 році. У 2017 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під гаслом «Водно-болотні угіддя для зменшення впливу стихійних лих».


На сьогодні Перелік цих угідь включає 2247 водно-болотних угідь загальною площею близько 215,051 млн. га. Серед них – і наші 37 водно-болотних угідь міжнародного значення загальною площею 770,545 тис.га, з них на Чернігівщині всього одне – заплава Десни (площею 4, 270 га) вище Новгород-Сіверська.
Не залишилися осторонь цієї дати і науковці парку, які підготували і запропонували інформацію, присвячену їй, а також обговорювали збереження Десни (53 км її русла знаходиться на території НПП), верхів’я Десни як рамсарське водно-болотне угіддя міжнародного значення.
В Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, установі-науковому кураторі НПП, проведено було зустріч для студентів екологів і біологів, під час якої і було зазначено, що водно-болотні угіддя відіграють значну роль у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи. Слід зазначити, що вони діють як природні водосховища, акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води, вони запобігають повеням, а протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.
Університетська бібліотека підготувала виставку літератури про болотні екосистеми, природно-заповідні території і водно-болотні угіддя.
А студенти-екологи розробили черговий випуск інформаційного екологічного вісника, присвяченого Всесвітньому дню водно-болотних угідь.
Під час проведених заходів особливу увагу було акцентовано на тому, що переважна більшість людей не знають про корисні властивості водно-болотних угідь. Більшість людей бачать лише заболочену місцевість, яку бажано трасформувати у щось «корисне», осушити, засадити лісом, добувати з неї торф чи перетворити болота на поля. Вчені підрахували, що з 1900 року 64% водно-болотних угідь зникли через діяльність людини.
У 2017 році Секретаріат Рамсарської Конференції закликає пам’ятати про те, що: водно-болотні угіддя є природним засобом безпеки для допомоги нам у протидії екстремальним погодним явищам; відповідне управління водно-болотними угіддями надає місцевим громадам можливості протидії стихійним лихам та швидкого відновлення. Тому необхідно вживати заходів для охорони та пропаганди збалансованого використання водно-болотних угідь.

Юрій Карпенко,
начальник відділу науки,
екоосвітиі рекреації Мезинського НПП

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook

Напишіть відгук